Супові капризи по обіді

Вередують з приводу їжі, малюки в дитинстві, «плюються» в своїх мам та бабусь, нянечок свіжоприготовленою кашкою або пюрешкою від HUMANA. В такому віці в дітей немає обгрунтувань, вони хочуть щось смачніше (вишукані «гурмани», яким батьки вже дозволили спробувати шоколадний бісківт чи печиво) або ж не голодні, надмірна турбота дорослих поряд і щоб «все по графіку» (намагання поставити  дитинку в рамки) вилізає в 10-тий прийом їжі, звісно відсутність апетиту можна трактувати і як негаразди, коли в диинки щось болить… Наразі мова не про це, мова про вибір і його свободу. Він є завжди. І найперший наш житєвий вибір — вибір їжі. Харчові звички в родині надалі впливають на життя. Хтось повненький, бо сало плюс буханка хліба невід'ємні складові обіду, хтось навпаки ні разу в житті не пробував шоколадної цукерки чи смаженої картопельки, аж доки мама не відправила на літо до бабусі. Це крайнощі, а гармонія=золота середина, ось її і треба шукати. ЇЇ сестра — логіка, буває не всім зрозуміла, але невидимою тінню присутня завжди, у всіх наших виборах. (Ми не керуємо собою самі, на все Божа воля, ми маємо тільки обрати «натиснути» потрібну кнопку і розгорнеться той чи інший сценарій подій, які мають статись. Але є фініш, до якого приведе будь-яка обрана до того дорога, доля.)

Висновок:
хто нам заважає «поснідати»  мохіто, а повечеряти млинцями?











Бажаю Вам легкого понеділка та смачного будь-якого часу доби!