Дівочий погляд на Meridian Czernowitz

Зайшовши в затишний двір ратуші, я швидко знайшла місце в другому «журналістському» ряду. Перша книга, що була представлена то були «Винарні» Ігоря Померанцева. Він порівнював винарні і книгарні. що винні пляшки, як книги мають рік видання, витримку і їх теж можна читати-смакувати.  І чому Меридіан Чернівці і ця книга представлена тут — тому що в нього було імперське-колоніальне дитинство, його сім'я жила на Федьковича, 76, і там ріс білий виноград, що йому, малому, здавався як крупні краплі граду… Далі була книга — «Твої улюблені пси, та інші звірі» Богдани Матіяш. Тут метафора інакша, бо 2 роки назад, коли 1го  вересня Богдана була на святкуванні дня народження «Української книги», її спитали, чи шукає вона під час своїх подорожей образи. Богдана відповіла що ні. А потім коли в Чернівцях їй здалось, що багато собак, і вона вийшла на київському вокзалі, їй здалось, що поряд з нею йде лев, а не пес з Київа. Тому на обкладинці книги є лев.

Далі Катя Бабкіна презентувала свою «Гірчицю». Чому гірчиця? Тому, що їй подобається цей колір, і гірчиця  - це поєднання, як спеції, для неї чогось солодкува-то гіркуватого, смачного. А в цій збірці віршів поезія проникнена цією атмосферою, присмаком пікантності.

«Потяг часу:  Чернівці- Прага — Відень» (“ZeitZug: Czernowitz-Prag-Wien“), вірші перекладав з німецької Петро Васильович Рихло. Мілена Фіндайз, назвала книгу потяг часу тому, що вона на 15- ти річчя своему синові сказала цю фразу, і для неї символічним є те, що потяг часу це плин часу, і все залежить від того, «з ким ти їдеш у вагоні.»Тут Ігор Померанцев додав, що на російській ця фраза ще звучить — «состав времени», як «состав поезда», а тому ця фраза несе ще глибший сенс. Ірина Вікирчак прочитала вірш «Морські коники», присвячений вулицям Чернівців. І на обкладинці цієї книги фото. Всі думали, що це фото крісел  Віденської опери, але то є Драмтеатр ім. Ольги Кобилянської м.Чернівці. Дуже гарно виглядає. (А сама я думла, що то якийсь кінозал, теж не впізнала.)Книга незвичної форми — витягнута, ніби нагадування про потяг — таку символіку автори і видавці вкладали у цей книжковий проект.

Запізнився, бо щойно приїхав з Київа поїздом — Юрій Андрухович, який представив підписаний до верстки «Лексикон інтимних міст», і сказав, що на своїй сторінці в фейсбуку зробить гру, де будуть цитати з його книги, яка буде презентована 11.11.2011, бо написав він її 01.01.2011. Отже, число 111 є символічним для автора. І по  цитатам з книги треба буде вгадувати про яке місто йдеться. За кращі «вгадування» буде приз — його книга та запрошеня на презентацію. Всі проекти були редаговані-перекладені, Діаною Клочковою, яка коментувала кожну книгу, і додала, що всі вони ніби діти для неї.

Бліц-інтервью з Катею Бабкіною.
К.В.- Як тобі Чернівці? Бувала тут раніше?
К.Б — Так, звісно, минулого року на фестивалі. Я є його PR-представником. 
К.В. — Коли був перший вірш?
К.Б. -Мабуть, як у всіх нормальних дітей, роки в 3.
К.В. — А про що?
К.Б — Про їжачка і сову.
К.В. — Це були твої улюблені іграшки?
К.Б — Ні, просто тваринки. 
К.В. — Звідки береш натхнення?
К.Б. — З життя. З навколишнього світу.
К.В. — Тобі подобається твій стиль життя? Швидкий темп?
К.Б — Часом так, часом ні. В принципі я вчусь. Бо я не отримала знань, тому вчусь. 
К.В. — Ти маєш на увазі академічну освіту?
К.Б — Ні, освіта є, а знань нема.
К.В. — А, то це трапляється, не дивуйся.
К.Б (сміється у відповідь)
К.В. — Я дивлюсь на твоє плаття (до речі по кольору було таке ж темно-синє, як  і моє, ми навіть до початку презентації посміялись одна з одної з цього приводу), мені схоже на класику, Одрі Хепберн, як ти можеш описати свій стиль?
К.Б. — Ой, я зовсім не вмію вдягатись, тому ось повний casual.
К.В. Кокетнічає, подумала я, але мала вже її відпускати на 15-хвилиний перекус круасанами з пакету (вона не снідала, це і зрозуміло, багато справ)та подальшу роботу з Меридіаном.